Даня Ткаченко

Митець та культурний діяч родом з Кременчука. Засновник ГО “О’Комова”, також займався діяльністю культурного простору “Ерцгамма” та медіа “ІНШОПЛИН”. Музикант, що випускає музику під псевдонімом Orfin.

Щоденник проєкту

29.8.2024
Розпочинаючи перший день участі в цьому незвичному проєкті, я не маю ніяких концепцій в голові, ніяких фіксованих ідей про що цей досвід має бути, чим ці стріми мають потенційно стати для когось, що передати, якщо їх хтось почує. Як у будь-якому експерименті, хід процесу та результати залишаються непередбачуваними. Я просто відкрився запрошенню життя прожити це, і як зазвичай – з відкритістю приходить багато нового, в чому є краса, бо інакшого не існує.

З таким майндсетом мене два роки тому привело в Кременчук, куди я повернувся після тривалого життя в Києві. І це місто має в собі багато прихованої магії. У ньому я не тільки почав здобувати нову якість життя, нову якість взаємодії з людьми, але й почав сміливіше та якісніше творити. І хоч іноді межа між любов’ю та нелюбов’ю до цього міста може бути зовсім вузька, коли перебуваєш тут на постійній основі, Кременчук заслуговує бути почутим та побаченим.

Тим часом сьогоднішній стрім відбувається з балкону, який виходить на головну вулицю – Соборна. На ній зазвичай відбувається основний двіж міста, і тут може бути доволі галасно на контрасті з домінуючим спокоєм в інших частинах Кременчука.

3.9.2024
Сьогодні стрім відбувається з подвір’я приватного будинку, який знаходиться в тихому районі Щемилівка в центральній частині міста. О п’ятій ранку мене розбудили співи півнів та галас собак, наче підтримуючи мій запит на більшу синхронізацію із Сонцем. Та це саме Сонце сховалося за ковдрою з хмар, які принесли довгоочікуваний дощ. Залишаючись у ліжку, відчуваючи дитячий затишок зі звуками падаючих дощових крапель, я перебував на межі між пробудженістю та сном, і звуки, які я чув з вулиці, ставали яскравими образами в голові й перепліталися між собою, наче розповідаючи мені-дитині безсюжетну казку. Ця гіпнагогія на диво наповнила спокоєм мій розум.

Перше враження в цій місцевості може бути таким, що тут тихо і майже нічого не відбувається. Та насправді, коли ти виходиш з галасу міських вулиць, де все сповнене метушливістю, тут відчуваєш, як кожен звук має більший прояв та приваблює до себе більше уваги. Широка палітра, де кожному коліру є більше місця для проявленості. Більш уважний простір для споглядання та дослідження звукового пейзажу. Тут можна лягти на травці та дивитися на хмари, без зайвостей сприймаючи це все звукове оточення та поглиблюючись в розслабленість.

7.9.2024
Зараз ви чуєте звуки набережної Кременчука в Придніпровському парку. По моїм відчуттям, наче всі дороги міста ведуть сюди – під час кожної прогулянки центральними районами мене та друзів тягне сюди, і тут збираються усі містяни. Людей тягне до води, і тут майже неможливо не зустріти знайомі обличчя, що іноді радує, а інколи буває скоріше недоліком.

Кременчук особливий своїм зв’язком із Дніпром, адже вздовж набережної сформована рекреаційна зона. До Другої світової війни тут були суцільні житлові та індустріальні забудови, після війни ж залишили парки та широкі пляжі. Тут немає автомобільних дорог, тут здебільшого тиша. По ту сторону Дніпра видно незайманий ландшафтний парк “Кременчуцькі плавні”. Тут відчуття, неначе ти в місті-курорті. Люди розслаблені, в повітрі сієста.

Тож цим суботним днем я вирішив прийти сюд, щоб посидіти під сонечком, попити чаю та зануритись в книжку, тим же часом транслюючи тутешній звуковий пейзаж.